Міжвідомча нарада з питання дозиметричної паспортизації населених пунктів у 2026 році
26 березня 2026 року у приміщенні Верховної Ради України відбулась міжвідомча нарада з питання забезпечення належного здійснення заходів щодо дозиметричної паспортизації населених пунктів у 2026 році під головуванням Першого заступника Голови Верховної Ради України Олександра Корнієнка.
У заході взяли участь представники Рахункової палати, народні депутати, представники профільних міністерств, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Національної комісії з радіаційного захисту населення України, а також науковці Національної академії наук України. Зокрема від Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України були присутні академік НАН України, директор ІПБ АЕС Анатолій Носовський і завідувач відділу, доктор технічних наук Микола Талерко.
Нарада була присвячена питанням можливих шляхів усунення перешкод для повноцінної реалізації паспортизації, процес якої загальмувався. Зокрема обговорили ухвалення законодавчих змін та розширення участі експертів у цьому процесі, а також налагодження діалогу щодо цього питання серед експертної спільноти.
У своєму виступі академік Анатолій Носовський відмітив, що минуло 40 років після аварії на Чорнобильській АЕС і цей строк є достатнім для проведення реалістичної оцінки заходів щодо подолання наслідків аварії та підбиття підсумків цієї багаторічної діяльності.
Сьогодні ми всі разом намагаємось виправити ті помилкові рішення, які були прийняті після аварії на Чорнобильській АЕС на хвилі «чорнобильського синдрому».
Ліміти доз, застосовувані при переселенні населення з радіоактивно забруднених територій, були набагато нижчими, ніж реальні дози опромінення від природного радіаційного фону багатьох регіонів світу. Ці ліміти створили тільки дискомфорт у житті людей. Люди кидали нажите, поривали зв’язки з землею, домівкою, ставали вигнанцями. Усе це робилося заради того, щоб знизити ризик, рівнозначний ризику захворювання від паління однієї пачки цигарок на день.
Якби дійсно будь-яке підвищення радіаційного фону призводило до підвищення негативних ефектів, то на земній кулі, залежно від величини природної радіоактивності навколишнього середовища, змінювався б і стан здоров’я людей: чим вищий природний фон, тим менша тривалість життя, тим вища частота захворювань. Але цього не відбувається.
Людина як біологічний вид сформувалася в умовах природного радіаційного фону і завжди піддавалася опроміненню від природних джерел іонізуючого випромінювання. І сьогодні на Землі є безліч регіонів (у Бразилії, Індії, Ірані, Китаї, Фінляндії, Швеції, Франції та інших країнах), де рівень природного радіоактивного випромінювання в десятки і в сотні разів вищий від середньосвітового. Найвідоміший із них — провінція Рамзар в Ірані. У порівнянні із середньосвітовою у 3,5 мЗв на рік, у цій провінції річна доза становить 260 мЗв. При цьому у цій провінції не спостерігається збільшення захворюваності та смертності населення.
Переважна більшість жителів постраждалих територій нині отримують від радіоактивних випадінь довічну дозу менше 70 мЗв, тобто менше середньої довічної дози від природного середньо-глобального фону, що дорівнює 170 мЗв, і є в багато разів меншою, ніж дози опромінювання в багатьох регіонах світу. Тому більшість пов’язаних із опроміненням обмежень мають бути скасовані.
Якщо порівнювати довічні дози в кількох європейських країнах і в регіонах Чорнобиля, то видно, що рішення про віднесення територій до постраждалих були абсолютно помилковими. З приводу цього над нами посміхаються наші європейські колеги і говорять, що Україна дуже багата країна, яка може дозволити собі такі дозові ліміти. Якщо б українські норми було прийнято в Європейських країнах, то у Фінляндії необхідно було евакуювати все населення країни, а в Швеції і Франції населення величезних територій країн.
Населенню України не слід побоюватися радіації більше, ніж жителям Фінляндії, Швеції і Франції — країн, де рівень радіаційного фону також високий, але саме в цих країнах відмічено найбільшу тривалість життя у світі.
На цей час кілька мільйонів людей включені до когорти радіаційних жертв Чорнобиля, що підтверджує помилковість радіаційної оцінки післяаварійної ситуації. Настав час змінити це. Прикладом можуть бути Французька Академія наук і Французька Академія медицини, які офіційно заявили, що низькі рівні опромінення не несуть ризику для здоров’я.
Тому, робота, яка проводиться сьогодні щодо перегляду віднесення територій до статусу постраждалих, є актуальною і такою, що має зменшити витрати державного бюджету та використовувати їх на більш актуальні питання. Але при цьому потрібно зробити, у повній відповідності до затвердженої в установленому порядку методики, усі необхідні вимірювання радіаційного стану територій, розрахувати й вимірити дози, які отримує населення, та на основі цих даних прийняти рішення про скасування пов’язаних із опроміненням обмежень.
